То зупиніть кровопролиття. Вірш.

Протестанти на Грушевського

Не може серце вже терпіти

Той кривди, що творить «шпана».

І десь у грудях шаленіє…

Рука шукає край кийка.

 

Протистояння…біль…насильство.

Стискає мозок — хто, кого?

Навіщо бити і стріляти?

Та не терпіти ж…все одно…

 

Змішалось все — шоломи, каски.

Скрізь об’єктиви, дим, стрільба.

Яка мета? Чи може бути

Добре майбутнє, коли стільки зла?!

 

То — зупиніть кровопролиття!

Цієй війні нема кінця.

І переможців в ній не буде.

Буде розруха, біль, журба…

21-23 січня 2014р.

,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,

Я хочу, щоб припинилось кровопролиття. Поки ще не пізно. Поки ще можливо вести перемовини. Треба політикам відкинути всі свої амбіції.  Піти на поступки. Обидві сторони. Зробити амністію для всіх, в т.ч. і для міліції. Бо вони теж українці. Простити, хто помилився і покаявся.  Не застосовувати зброю, силу. Піти далі мирним шляхом. Шляхом чесних мирних перевиборів. Якщо Президент має підтримку своїх виборців, то він її отримає. Чого боятись? Якщо маєш підтримку, то виборці проголосують. Якщо ні, то буде інший керівник країни.

© Громадянин України, поет і письменник  Андрій Зацепін

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>