Кошеня. Вірш.

Маленьке, сіреньке,
самотнє кошеня.
Воно просить ласки,
мурчить про домашнє
і мріє зігрітись в теплі…

А люди йдуть повз.
В турботах, не бачать.
Яке сумне сидить кошеня…

Маленька, білява, тендітна дівчина
його підняла,
до себе притисла.
І разом забились самотні серця…

9.12.12

© Андрій Зацепін

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *